21 травня

Онлайн-виставка до Дня пам’яті жертв політичних репресій «Розп’ятими долями болить Україна» Цього року 8 жовтня виповнюється 85 років від дня смерті Гната Мартиновича Хоткевича

Цього року 8 жовтня виповнюється 85 років від дня смерті Гната Мартиновича Хоткевича (1878–1938), письменника, педагога, театрального організатора і громадсько-політичного діяча. Ця неймовірна високообдарована людина здобувала славу Харкову як українському місту. Талановитий поет, драматург, прозаїк, перекладач. Засновник харківської школи, автор першого підручника гри на бандурі. Викладач Харківського музично-драматичного інституту. Керівник капели бандуристів у Полтаві, які досягли визнання, отримавши контракт на гастролі Північною Америкою. Автор близько 600 музичних творів, вправно володів вокалом, грою на фортепіано, скрипці, бандурі. Громадська діячка Надія Суровцова, яка вважала Г. Хоткевича «романтичним символом українського руху, любові до батьківщини, її минулого, сучасного та майбутнього», у мемуарах навела підліткові враження від концерту в м. Умані. «Вийшов молодий бандурист у вишиваній українській сорочці не нашого зразка, з стрічкою-краваткою на високому комірі. Голубі очі, невеличкі вуса, отакий собі. І заспівав. Він мав невеличкого тенора, дуже приємного, а репертуар був добірний на ту пору. Що б він не почав, все викликало бурю оплесків». Музичні вечори з теплотою згадували професор Микола Сумцов, письменниця Христина Алчевська.

Вже у молоді роки Гнат Мартинович виявив організаторський хист, підготувавши виступ кобзарів-лірників до ХІІ Археологічного з’їзду в Харкові в 1902 р. Фундатор першого в царській імперії робітничого театру, до якого залучив робітників паровозного заводу. «Єдиний «тілігент» з них був я», посміхався у вуса. Здобувши вищу освіту в Харківському технологічному інституті, він працював інженером на залізниці. «А дати в ті часи 150 свідомих українців у робітничу масу – я вважаю серйозною заслугою». Активний учасник революційних подій 1905 року, через реакцію царату Хоткевич вимушений залишити рідне місто та емігрувати до Галичини. У селі Красноїлля організував першу трупу Гуцульського театру – унікального явища, яке через наполегливість керівника набуло відомості. Підготувавши гастрольний репертуар, Хоткевич і його колектив поїхали до Харкова, Одеси, Херсона, Миколаєва, Києва, Москви.

Гнат Мартинович встигав вести копітку дослідницьку роботу. Оцінюючи його науковий доробок, як шевченкознавця, фахівці відзначали нову і оригінальну постановку проблеми, солідну аргументацію на основі архівних і мемуарних першоджерел, різнобічність і талановитість автора.

 

 

Розквіт творчості митця припав на 1920–30-ті роки. Насичена, активна діяльність Хоткевича була безжально перервана арештом 23 лютого 1938 р. «Літератор, науковий працівник, під час арешту пенсіонер», напишуть йому в анкету заарештованого. У документах НКВС зазначалося, що Хоткевич викритий як член антирадянської української націоналістичної терористичної організації. За цим звинуваченням його було страчено. Після реабілітації 1956 року з новою силою спалахнув інтерес громадськості до багатогранної спадщини Гната Хоткевича. У 2004 році його ім’я включено до книги «Сто знаменитих харків’ян». Новітні, без сумніву історичні події на Харківщині, доводять, навіть якщо скоротити цей список вдесятеро, Гнат Хоткевич посяде у ньому своє гідне місце.

Підготував Ігор Шуйський за матеріалами «Реабілітовані історією. Харківська область»

Фото:

  1. Г. М. Хоткевич
  2. Опубліковане часописом «Плужанин» фото українських письменників (зліва направо, знизу доверху) Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Василь Стефаник, Леся Українка, Володимир Самійленко, Олена Пчілка, Марко Кропивницький. Полтава, 1903 рік
  3. Г. М. Хоткевич зі студентами Музично-драматичного інституту, м. Харків
  4. Український театральний діяч Г. М. Хоткевич

Шаблоны для сайта