До Всесвітнього дня театру. Український актор Марко Петлішенко
27 березня в Україні відзначається Всесвітній день театру, встановлений у 1961 р. IX конгресом Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО. Вшановуючи всіх, хто присвятив себе театральному мистецтву, згадаємо покоління українських акторів і режисерів ХХ століття, розквіт творчої діяльності яких припав на 1930–ті роки і був штучно перерваний «Великим терором».
Серед жертв політичних репресій — талановитий український актор Марко Петлішенко (1880–1938), якому виповнюється 145 років від дня народження. Його ім’я відоме сьогодні переважно театрознавцям, хоча, як вважав Валеріян Ревуцький «талантом своїм він сягав не менш високо, ніж Іван» — народний артист України Іван Мар’яненко і брат Марка Петлішенка. Їх батько, Олександр Лукич Петлішенко — рідний брат М.Л. Кропивницького і позашлюбний син Луки Кропивницького, тому носив прізвище своєї матері Петлішенко.
Марко Олександрович Петлішенко народився 29 березня 1880 р. на хуторі Сочеванів поблизу с. Мар’янівки Витязівської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Кропивницький район Кіровоградської області). Його старші сини, Іван та Марко, навчалися у Куп’янському міському училищі, мали потяг до театру і, як виявилося, непересічні акторські здібності.
Тому не дивно, що від 1895 р. Марко став працювати у театральній трупі свого знаменитого дядька Кропивницького — спочатку співав у хорі та виконував епізодичні ролі, і вже потім став характерним актором. У 1900 р. перейшов до трупи П. Саксаганського (1900–1907), працював у театрі М. Садовського (1907–1914), в Товаристві українських акторів під орудою І. Мар’яненка (1915–1916), в Національному державному драматичному театрі (1917–1918, Київ), в Полтавському театрі «Рух» (1919–1922), у Харківському народному театрі (1924–1928), у Харківському Червонозаводському театрі (1928–1933), Харківському театрі юного глядача (1934–1937). Зазначимо: у 1919–1923 рр. Петлішенко, напевне, грав у Полтавському драматичному товаристві, а у Полтавському театрі «Рух» — тільки кілька місяців у 1924 р. В останні ж роки свого життя працював не у театрі юного глядача, а у Харківському театрі Ленінського комсомолу.
