Георгій Висоцький — основоположник науки про ліс,
засновник інституту лісового господарства у Харкові
160 років виповнилося від дня народження академіка Георгія Миколайовича Висоцького (1865–1940), видатного вченого у галузі лісівництва, ґрунтознавства, геоботаніки, фізичної географії та гідрології. 1 березня 1930 р. вважається днем відкриття заснованого за участі Г.М. Висоцького та очолюваного ним Українського науково–дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації.
Народився Георгій Висоцький 7 (19) лютого 1865 р. у родині збіднілих дворян у с. Микитівка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині Шосткинський район Сумської області). Дитячі враження від буйної природи краю, розташованого на березі річки Свіси у мальовничій місцевості з своєрідним ландшафтом, значними природними ресурсами, а також глибокими культурно–історичними традиціями, вплинули на вибір спеціальності. По закінченню Глухівської прогімназії та реального училища в Москві, Георгій вступив до Петровсько–Разумовської сільськогосподарської та лісової академії.
У складі Полтавської експедиції з господарської оцінки земель, очолюваної професором В.В. Докучаєвим, молодий вчений визначився з майбутнім. «Найбільш вигідним може бути тільки раціональне господарство, побудоване на основі найновіших знань». Робота з упорядкування цих знань, здобутих у щоденних дослідженнях природи, подарувала йому світове визнання.
Дбайливе ставлення до довкілля, піклування про його майбутнє не завжди подобалось заможним колегам. У рік «першої російської революції» (1905) Георгій Висоцький заслужив репутацію «вільнодумця й бунтаря». Таку оцінку викликав виступ Георгія Миколайовича у Петербурзькому лісовому товаристві. Вчений вимагав передати казенні, удільні та кабінетні землі земствам, які мали забезпечити землею безземельних і малоземельних селян та заборонити продаж землі в приватні руки. Він наполягав на оподаткуванні приватного землеробства прогресивним податком, як важелем, який мав стимулювати перехід від великого приватного землеволодіння до суспільного землекористування.
Попри світоглядні розбіжності, колеги цінували Г. Висоцького за вагомі наукові здобутки. Він мав досвід дослідницької та педагогічної роботи в Київському, Таврійському університетах, багатьох профільних наукових установах східної Європи. Новоросійський (Одеський) університет без захисту дисертації присудив Г.М. Висоцькому науковий ступінь доктора агрономії. У 1915 р. за заслуги перед географічною наукою він удостоєний Золотої медалі імені П.П. Семенова Тянь–Шанського.
