З 1904 р. Григорій Давидовський розпочав викладацьку діяльність. У Києві викладав у музично–драматичному інституті. Щиро підтримав Українську революцію і в 1917–1921 рр. і не залишився осторонь Визвольних змагань. З 1919 р. композитор жив і працював у Вінниці, тимчасовій столиці Української Народної Республіки. Керував художньою капелою і займався композиторською діяльністю. Саме в цей час написав геніальний твір «Оборонцям України», історія створення якого є цікавою.

Слова і музика гімну написані досвідченим композитором на зібраному ним багатому фольклорному матеріалі і віддзеркалюють новітні ідеї національної визвольної боротьби. А в червні 1920 р. ноти з посвятою Григорія Давидовського «великому українському патріоту Симону Петлюрі» опинилися в польському місті Тарнові, яке вважалося закордонним осідком Головного отамана і частини уряду УНР. Патріотично налаштований композитор не сподівався на авторський гонорар, а побажав надрукувати цей твір в кількості 20 тисяч примірників для українських військових і народних хорів.

Відомо, що Симон Петлюра вважав сценічне хорове виконання частиною культурної дипломатії. У Тарнові в грудні 1920 р. зі співробітників центральних державних установ УНР сформувався Національний хор, перший виступ якого відбувся 28 січня 1921 р. у концертній залі міста. Цей колектив через народну музику та пісню представляв українську ідею за кордоном, знайомив з Україною як окремою самостійною державою. Концерти проводилися з благодійною метою зі зборами коштів на допомогу українським дітям, материнству та інтернованому українському воїнству.

Музична бібліотека Національного хору співробітників Центральних державних установ УНР, до якої потрапили ноти Г. Давидовського, вмістила цінні рукописи творів Миколи Лисенка, Кирила Стеценка та інших класиків української музики. За ухвалою загальних зборів Українського хорового товариства у м. Тарнові, 133 збережені твори у травні 1922 р. були передані бібліотеці Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка у м. Львові.

Нині безцінні аркуші з автографом Григорія Давидовського зберігаються у столиці, в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. У часи незалежності вони зацікавили відомого виконавця фольклорних пісень, лідера гурту «Хорея Козацька» Тараса Компаніченка. Музикант відновив автентичне звучання твору. А з початком 2014 р. новітньої російсько–української війни під гімн «Оборонцям України» проводжають в останню дорогу наших сучасників, полеглих українських Героїв.

«Слава вам, браття, лицарство відважне, що захищаючи нашу Вкраїну,
від кровожерних її ворогів, в жертву приносите все за Вітчину.
Скільки вже крови пролито безцінної, скільки загинуло наших братів!
Плаче і стогне народ наш нещасний під тягарем цих жорстоких катів.
Слава ж вам, друзі, лицарство прекрасне, що несете нам свободу і щастя.
Слава безсмертна заплатою буде, вас Україна повік не забуде!».

Григорію Давидовському належать близько 80 творів, серед яких — вокальна трилогія «Бандура» (1896), «Кобза» (1910), «Кубань» (1927); поеми «Світе тихий, краю милий…», «Ще як були ми козаками» на тексти Т  Шевченка. Присвячена «моїй незабутній Неньці — Україні» музична драма на дві дії «Під звуки рідної пісні» (1917). Опера «Перемога пісні» (1920), вальси («Кохання», «Баламут»). Музичні фантазії для виконання хоровою капелою, обробки народних пісень, духовна музика. Ці твори здобули світове визнання, їх неодноразово виконували і видавали не лише в Україні, а й у країнах Західної Європи та США.

За тривале творче життя Г. Давидовський зорганізував понад 50 хорових колективів, з якими дав понад 3000 концертів. У 1944–1945 рр. митець працював з хоровою капелою Харківської філармонії. Потім керував Полтавською хоровою капелою, входив до Спілки композиторів України. В 1951 р. з нагоди 85–річчя отримав звання заслуженого артиста УРСР. Помер Г.М. Давидовський у Полтаві 13 квітня 1952 р.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Григорій Митрофанович Давидовський (1866–1952). Вікіпедія.
2. Г. Давидовський у сценічному костюмі. 1904 р. https://zmist.pl.ua/publications/40-rokiv-zabuttya-j-vichnist-u-poltavi-maestro-grygorij-davydovskyj
3. Студент Петербурзької консерваторії, майбутній диригент Григорій Давидовський. 1891 р.
4. Перший аркуш гімну «Оборонцям України» Григорія Давидовського, 1920 р. ЦДАВО України. Ф. 3644. Оп. 1. Спр. 21. Арк. 156.
5. Автограф Григорія Давидовського на авторському примірнику гімну «Оборонцям України»: «Дозволяю без оплати авторського гонорару надрукувати цей твір в кількості 20 тисяч примірників для українських військових і народних хорів». 19.06.1920 р. ЦДАВО України. Ф. 3644. Оп. 1. Спр. 21. Арк. 158.

• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
•