Українські воїни у ці найскладніші часи бачать у державному прапорі втілення ідеї героїчного протистояння ворогові. Синьо–жовті стяги розвіваються на передових позиціях наших військ. Ризикуючи життям, звитяжці встановлюють прапори на все ще підконтрольних ворогу територіях України. І впевнені, незабаром настане та година, коли український стяг замайорить у кожному звільненому від окупантів населеному пункті.

Боротьба під синьо–жовтим прапором нашої батьківщини об’єднує багато поколінь, які воювали заради України, звільняючи від загарбників українську землю. Хоругви широко застосовувались козаками в доблесну гетьманську добу, проте у війську довго не було одного типу козацьких знамен. «В часи визвольної війни козаки використовували прапори різної барви», писав історик М.С. Грушевський. З XVIII століття полкові і сотенні козацькі штандарти Війська Запорозького здебільшого виготовляли з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносили зорі, хрести, зображення зброї.

Опісля ліквідації Запорозької Січі в часи пануванням на українських землях імперій: російської, а згодом радянської використання блакитно–жовтих знамен було заборонено. Традиція була перервана. Але українська інтелігенція завжди вважала сполучення жовто–блакитних кольорів національним прапором. Яскравим прикладом чого було відзначення 100–річного ювілею Великого Кобзаря.

«Вікном можливостей» для легітимізації синьо–жовтого прапора стали події визвольних змагань. 22 березня 1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила «Закон про державний прапор Української Народної Республіки». У листопаді 1918 р. у Львові Українська Національна Рада затвердила «Тимчасовий основний закон», у якому проголошено блакитно–жовті кольори прапору Західноукраїнської Народної Республіки. 20 березня 1920 р. ухвалено крайовий синьо–жовтий прапор для Закарпатської України, а 15 березня 1939 р. він був прийнятий як державний прапор Карпатської України.

У підрадянській Україні діяла заборона на поширення жовто–блакитних кольорів. Влада боялась цих кольорів та пильно відслідковувала будь–які натяки на національний прапор в культурі, спорті, літературі тощо. Сміливці, які демонстрували їх публічно, жорстоко каралися.

У 1991 р., за день до проголошення Незалежності України, синьо–жовтий стяг вперше був урочисто внесений групою національно усвідомлених народних депутатів до зали засідань Верховної Ради. Цей історичний момент закріпив у духовному бутті суспільства статус прапора як символу нової незалежної держави.

Мрія багатьох поколінь свідомих українців про офіційне визнання державним синьо–жовтого прапора здійснилася з проголошенням Незалежності України, коли 28 січня 1992 р. Верховна Рада України затвердила державним прапором України синьо–жовтий стяг. Це рішення також було підтверджене у 20–й статті Конституцією України. Днем Державного Прапора України вважається 23 серпня. Указ про встановлення був підписаний Президентом України 23 серпня 2004 р. «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів».

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. 28 СІЧНЯ День затвердження Державного Прапора України Інтернет-ресурс.
2. Постанова Верховної Ради України «Про Державний прапор України». м. Київ, 28 січня 1992 р. Інтернет-ресурс.
3. Найвищий флагшток національного прапора в Україні та Європі, висота якого складає 102 метри, встановлений в Харкові. Вікіпедія.

• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
•