Про напружену творчу роботу з натури, осягання життєвого матеріалу, людських типів і характерів свідчать спогади К. Трутовського, опубліковані 1889 р. в історичному часописі «Киевская старина». У 1850–1860–ті рр. Трутовський багато мандрував Лівобережжям України (далі переклад з російської — Авт.), «коли в цьому чудовому краї панували вдоволеність, простота та привітність, коли зберігалися ще в народі старі патріархальні звичаї та своєрідні, мальовничі костюми, існувало чумацтво і коли на кожному кроці можна було зустріти сліпого бандуриста, який оспівував минуле своєї батьківщини в думах і піснях, а потім переходив до завзятої веселої пісні, під звуки якої з невимовним захопленням молодь заходилася в шаленому танці, а на обличчях стариків і стареньких з’являлись веселі усмішки. Все було так гарно і відчувалося, що народу, який суворо зберігав свої звичаї та вікові заповіти, незважаючи ні на що, жилося все–таки добре і просторо».

Найчастіше художник мандрував у запряженому кіньми тарантасі. Їздив не спішно, зупинявся у мальовничих місцях, відшукуючи цікаву натуру. Відвідував ярмарки, народні свята у містечках і селах. Особливо пам’ятними були зустрічі з простими людьми: селянами та селянками, дрібними поміщиками. У зовнішності та поведінці кожного митець знаходив індивідуальні риси, характерні для українців. Але особливо закарбувались у пам’яті зустрічі з чумаками. «Місяць яскраво висвітлював безліч хур (підвод), вдалині паслися воли, навколо вогнища лежали і сиділи чумаки, варили куліш. Вогнище яскраво освітлювало довколишніх чумаків, слабше були освітлені вози і ще слабші воли, що паслися, і потім все тонуло в нічній імлі. Чумаки або вирушали за сіллю, або поверталися звідти. У кожному таборі був неодмінно хор і один з чумаків обирався в регенти. І ці чудові пісні, що виконували переважно баритонними голосами, і ці мальовничі картини — діяли так привабливо на душу. Присідав я до вогнища і чумаки завжди привітно пропонували мені розділити з ними трапезу і пригощали горілкою, — і якою чудовою тоді була горілка!».

Іноді художник запрошував чумака до дому, намагаючись під час спілкування вхопити олівцем типові риси, звичні рухи, жестикуляцію колоритного персонажу. «Зазвичай заходив він до кімнати важно, на обличчі його не прозирало здивування, побачивши незвичну для нього обстановку, сідав на стілець або диван зовсім вільно, і ніби не звертав ні на що ніякої уваги. Сестра моя і зять намагалися зайняти його розмовами, а я за цей час розташовувався десь віддаля і малював. Чумак, вочевидь, і не помічав, що я його малюю, а тим часом він все бачив, — і коли я закінчував малюнок, то він зазвичай звертався до мене зі словами: «Хіба я не бачив, що ти робив, а ну покажи, як ти мене намалював». Якось запрошений таким чином чумак цілий вечір займав нас оповіданнями, і що то були за оповідання! Скільки тут було неповторного гумору та мальовничості в описах! — Якби можливо було ці розмови стенографувати, так вони склали би дорогоцінний матеріал народної творчості та талановитої імпровізації — але на жаль, все це пропадало безслідно. У Марко Вовчок у «Народних оповіданнях» є з чумацького побуту кілька оповідей, що нагадують ті розповіді, які мені доводилося чути з вуст чумаків».

Його згадують як майстра, що прагнув зберегти зникаючий світ українських традицій, зображуючи білені хати, народні звичаї та щирі людські емоції. Поряд із закарбованими звичаями, у роботах Трутовського відчувається тихий сум автора за гармонією, що мала відійти. Сучасники відзначали правдивість його жанрових сцен, де змальовано весілля, ярмарки та життя селян.

Помер К.О. Трутовський 17 березня 1893 р. Художні роботи майстра зберігаються у провідних галереях світу. У Національному художньому музеї України в Києві, Харківському художньому музеї.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. К. Трутовський. Біля тину. Полотно, олія, 1863 р.
2. Художник Костянтин Трутовський (1826–1893).
3. К. Трутовський. Весільний викуп. Полотно, олія, 1881 р.
4. К. Трутовський. Колядники в Україні. 1864 р.
5. К. Трутовський. Надягають вінок. 1877 р. Харківський художній музей.
6. К. Трутовський. Тарас Шевченко з кобзою над Дніпром. 1875 р.
7. Малюнок до спогадів К. Трутовського, опублікованих в історичному часописі «Киевская старина». 1889 р.
8. К. Трутовський. Чумак–пан з дрібномаєтних. «Киевская старина». 1889 р.

• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
•