16 лютого

Герой Небесної Сотні, Герой України Владислав Віталійович Зубенко

16022026.jpg

Герой Небесної Сотні, Герой України Владислав Віталійович Зубенко

Цьогоріч мало б виповнитись 35 років Герою Небесної Сотні, Герою України Владиславу Віталійовичу Зубенку (1991–2014). Випускник Українського державного університету залізничного транспорту у Харкові, він був активним учасником Євромайдану, членом Самооборони Майдану. Кулею снайпера Владислав Зубенко був важко поранений 20 лютого 2014 р. на вул. Інститутській у Києві, коли щитом прикривав поранених побратимів. Лікарі за підтримки волонтерів, всіх близьких та небайдужих боролися за його життя. Помер юнак 28 лютого 2014 р. в київському Інституті серця. Похований у Харкові.

Народився Владислав Зубенко 22 квітня 1991 р. в Харкові. Розумний, активний та небайдужий — таким його запам’ятали друзі, рідні, вчителі, однокласники. Він відмінно навчався, писав вірші, брав участь в олімпіадах та конкурсах. З десятого класу очолював шкільне самоврядування. Займався волонтерською роботою — відвідував з однодумцями дитячі притулки та влаштовував для сиріт свята. Влад брав участь у програмах з пропагування здорового способу життя, був волонтером–скаутом YMCA України, волонтером ЦСССДМ Дзержинського району м. Харкова, а також гравцем спортивної версії «Що? Де? Коли?».

З відзнакою здобув вищу освіту на факультеті управління процесами перевезень. Вирізнявся з–поміж студентів високим рівнем національної свідомості та активною громадською позицією, і був прихильником ВО «Свобода». Брав участь у всіх патріотичних акціях протесту: на підтримку родини Павличенків, пам’яті героїв Крут. На маршах і мітингах ніколи не ховав обличчя. Він прагнув змін і був готовий висловлювати свої переконання відкрито.

За складом характеру справжній лицар, Влад захоплювався історичною реконструкцією. Вдягнувши обладунки, брав участь у лицарських турнірах в Україні та за кордоном. Його репортажі про ці події було опубліковано у студентській газеті. Дуже любив читати, часом витрачав на книжки останні гроші. З його сторінки в соціальній мережі можна було дізнатися, що цікавився хлопець М. Коцюбинським, а на Майдан пішов тому, що зробив свій особистий вибір.

 

Його добре знали на Євромайдані у Харкові. Владислав виступав з промовами, висловлюючи палке прагнення справедливості та кращого майбутнього Україні. «Ви повинні не забувати: щоб змінити весь світ, треба починати з себе. Треба вдосконалюватись, ставати розумнішими, читати хороші, добрі книжки! Займатися спортом, хлопці — єдиноборствами. Використовуйте цей запал Майдану, щоб змонтувати себе! Щоб стати кращими, достойними нашої країни, сильними, розумними і чесними. Слава Україні!».

До Києва на захист Майдану поїхав у лицарських обладунках, зголосився до сотні самооборони. Він зміцнював барикади колесами, бруківкою, мішками з камінням. Спати доводилося уривками, коли здолає втома. В одному з останніх записів в соціальній мережі Влад закликав усіх на Майдан: «люди, люди… 10 тисяч на всю Україну знайшлося сміливців… вилазьте з–за компів, на майдан пройти можна!!!решта дивляться реаліті шоу по тв».

На відео кадрах хроніки з Інститутської видно, як Владислав Зубенко, Юрій Паращук, Євген Котляр, накрившись щитами, підіймаються вулицею, аби забрати поранених. На жаль, усіх трьох харків’ян не стало…

Прощалися з Владиславом Зубенком біля пам’ятника Тарасу Шевченку у центрі Харкова, сотні людей прийшли з українськими прапорами і гаслами «Герої не вмирають».

Звання Героя України, орден «Золота Зірка» за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Герою Небесної сотні Владиславу Зубенку було присвоєне посмертно 21 листопада 2014 р. Українська православна церква Київського патріархату в червні 2015 р. посмертно нагородила Владислава Зубенка медаллю «За жертовність і любов до України». Його ім’я викарбовано на меморіальній дошці, відкритій 21 вересня 2021 р. в Харкові на стіні Іоано–Богословського храму ПЦУ.

Вшанували В. Зубенка на транспорті, з яким він сподівався поєднати трудовий шлях. Ім’я Героя України — Героя Небесної сотні було присвоєно пасажирському потягу №115/116 Харків–Чернівці категорії «Нічний експрес» 1 квітня 2017 р. В Українському державному університеті залізничного транспорту 29 вересня 2015 р. урочисто відкрили меморіальну дошку. На факультеті управління процесами перевезень, де навчався Зубенко, 20 лютого 2017 р. відкрили нову авдиторію під його іменем.

У місті Харкові пам’ятають Владислава Зубенка. Підтвердженням тому, є перейменування на його честь однієї з вулиць Салтівського житлового масиву міста. Російське збройне вторгнення на територію Харківщини в лютому 2022 р. принесло численні біди українцям. У повідомленнях інформаційних агентств про постраждалих від нещадних обстрілів, знову згадали Героя Небесної сотні. Від потрапляння ракети окупантів 6 вересня 2022 р. будинок Віталія Володимировича Зубенка вигорів майже вщент. Єдине, найцінніше, що встиг врятувати батько — це нагороди сина.

Скорботу Зубенка–старшого збільшило ще й часткове зруйнування сімейного дачного будиночку у м. Чугуєві Харківської області. Віталій Володимирович самотужки облаштував тимчасове помешкання, у якому виживає. Російські агресори майже щоденно продовжують злочинні терористичні обстріли Харківщини, помножуючи кількість жертв і знищуючи її інфраструктуру.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

  1. Владислав Віталійович Зубенко (1991–2014). Вікіпедія.
  2. В. Зубенко звертався до харків’ян з промовами на Євромайдані.
  3. Владислав захоплювався історичною реконструкцією. У лицарських обладунках його поховали в Харкові. Таким він зображений на пам’ятнику на 13–му кладовищі. Цензор.нет, 2018 р.
  4. Єдине й найцінніше, що залишилося у Віталія Володимировича Зубенка — це нагороди сина. Фото з архіву В.В. Зубенка. РБК–Україна, 06 грудня 2023 р.

Шаблоны для сайта