19 лютого

Військовий, історик, патріот України. Пам’яті Микити Білостоцького

190022026.jpg

Військовий, історик, патріот України. Пам’яті Микити Білостоцького

Гідному синові України, історику музеєзнавцю, учаснику Революції Гідності, викладачу, військовому психологу Микиті Олександровичу Білостоцькому 21 лютого мав виповнитися 51 рік. Відданий своїй справі, він присвятив життя популяризації історії та культури України. Ставши боронити Батьківщину, загинув у бою російсько–української війни 5 серпня 2022 р.

Народився Микита Білостоцький у Харкові 21 лютого 1975 р. у інтелігентній сім’ї, у якій завжди цінували знання і поважали особисту думку. Батьки передали синові любов до друкованого слова. Рано навчившись читати, хлопець знайшов у книгах надійне джерело особистого розвитку. У поєднанні з рисами характеру — спостережливістю й допитливістю — це посприяло швидкому формуванню ерудованої, незалежно мислячої, креативної молодої людини.

У шкільні роки стало очевидним, що гуманітарний напрямок буде пріоритетним у подальшому виборі професії. Цьому сприяло захоплення юнака оприлюдненою наприкінці 1980–х рр. інформацією з недалекого історичного минулого, яка раніше приховувалась від радянського суспільства. І відбилося на формуванні системи його духовних, ідеологічних та політичних цінностей. У 1992 р. Микита Білостоцький за тематичну колекцію «Сталін і сталінізм» був відзначений бронзовою нагородою на філателістичній виставці в Харківському палаці дитячої та юнацької творчості.

У 1992 р. М. Білостоцький вступив до Харківського інституту культури, обравши нову спеціальність «Музейна справа та охорона пам’яток історії та культури». Під час навчання активно досліджував історію Дробицького Яру — урочища поблизу Харкова, місця масових розстрілів нацистами цивільного населення у 1941–1942 рр. Долучився до збору матеріалів для експозиції Навчально–просвітницького комплексу музею Голокосту, створеного на базі Харківського Будинку вчених. Досліджуючи прояви репресивної політики тоталітарних режимів у 40–х рр. ХХ століття, М.О. Білостоцький зупинився на повоєнній антисемітській кампанії в радянській Україні — маловивченій темі, якій молодий музеєзнавець присвятив наукові публікації.

 

Диплом про вищу освіту Микита Білостоцький отримав 30 червня 1997 р. З характеристикою: «його вирізняє гармонійне поєднання інтелектуальних та творчих здібностей, відповідальне ставлення до дорученої справи, порядність, розвинене естетичне почуття, прагнення до професійної самореалізації». Найкращим зі всіх варіантів для молодого фахівця мало бути створення нового музейного комплексу з сучасними експозиціями. І така можливість з’явилася у жовтні 2000 р. в Харківському національному університеті будівництва та архітектури (ХНУБА), де Білостоцький працював директором музею історії вишу, викладав на кафедрі суспільно–гуманітарних дисциплін.

Цілеспрямовано прагнучи до своєї мети, він віддавався роботі в ХНУБА, навчався в аспірантурі ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Водночас Микита Білостоцький виявив себе як активний громадянин України, учасник Помаранчевої революції, Революції Гідності. У серпні 2014–го добровільно доєднався до лав ЗСУ, несучи службу на кордоні з РФ у селі Миколаївка Куп’янського району Харківської області. Отримав тяжку травму, після якої тривалий час реабілітувався. Відзначений почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі».

Набутий на війні досвід історик передавав молоді, залучав до цього військових побратимів. Директор музею М.О. Білостоцький створив експозиції, присвячені новітній російсько–українській війні. Організував художні виставки робіт відомого майстра Нікіти Тітова, учасників АТО Сергія Пущенка, Юрія Неросліка. Очолив у ХНУБА Центр військово–патріотичного виховання «Витязь». Активно займався історичною реконструкцією, проводив історико–спортивні змагання.

У 2019–2021 рр. навчався у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (ХНУПС) за спеціальністю «Організація моральнопсихологічного забезпечення військ». Здобув кваліфікацію військового психолога. Не дочекавшись наказу про присвоєння офіцерського звання, Білостоцький підписав контракт і був зарахований на солдатську посаду до зенітного ракетноартилерійського дивізіону військової частини А0536. Тож повномасштабне вторгнення ворога він зустрів на лінії зіткнення під Волновахою і найважчі 5 місяців війни провів під палаючим небом Донеччини. Часом здавалося, що весь світ руйнується. У рідному Харкові, по вулиці Сумській, 40 рашистські ракети розтрощили на друзки корпуси ХНУБА. Світле, добром насичене життя Микити Олександровича обірвав «прихід» артилерійського снаряду в окоп на околиці містечка Павлівка біля Вугледару у п’ятницю, о 13:15, 5 серпня 2022 р.

Після загибелі він був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». Командування офіційно присвоїло йому офіцерське звання молодшого лейтенанта. Поховали воїна на Алеї Слави Харківського міського кладовища № 18.

Пам’ять загиблого захисника України М.О. Білостоцького вшановано в Меморіальному просторі, створеному в Музейному комплексі Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова. 24 листопада 2025 р. у межах «Виставки пам’яті Микити Білостоцького (1975–2022) було відкрито експозицію, проведено меморіальний захід «Ціна Перемоги». У 2023 р. у Харкові відбулися наукові читання Української асоціації суспільствознавців та педагогів «Актуальні проблеми досліджень українського суспільства», присвячені його пам’яті. У вересні 2025 р. Науковою бібліотекою ХНУМГ ім. О.М. Бекетова опубліковано біобібліографічний покажчик, що висвітлює його наукову та професійну спадщину.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

  1. М.О. Білостоцький (1975–2022). Фото з видання: Микита Олександрович Білостоцький: історик, патріот, воїн: біобібліографічний покажчик. Х., 2025.
  2. Подяка від В.М. Бабаєва, ректора ХНУМГ ім. О.М. Бекетова. 2018 р.
  3. Микита Білостоцький з батьками, Наталією Петрівною Тріпутіною та Олександром Вікторовичем Білостоцьким. Напередодні від’їзду в АТО. 19 листопада 2014 р.
  4. М.О. Білостоцький (по центру) з учасниками російсько–української війни на відкритті виставки художніх робіт С. Пущенка. 2018 р.
  5. На Донецькому напрямку. Липень 2022 р.
  6. Ю. Нерослік. «Пам’яті Микита Білостоцького. Смерть заради життя!». Плакат.

Шаблоны для сайта