Євген Котляр був людиною з неабиякою силою духу. Коли почалась Революція Гідності, він з перших днів приєднався до учасників харківського Євромайдану. Після побиття студентів в Києві, поїхав до столиці, щоб залишитись там до кінця — до перемоги. Вступивши до Третьої сотні Самооборони Майдану, чергував на барикадах біля Лядських воріт.

Вдома він залишив батька і сестру (мама хлопця трагічно загинула, коли йому було 20 років), тож кілька разів приїжджав побачитись зі своїми рідними. В середині лютого 2014–го Євген також поїхав додому, проте через загострення протистояння вимушений був вечірнім експресом 18 лютого негайно повернутися, аби знову приєднатися до оборонців Майдану. В ніч з 18 на 19 лютого та наступного дня він разом з побратимами чергував на барикадах, допомагав їх відбудовувати та зміцнювати.

19 лютого батько Микола Іванович востаннє розмовляв із сином телефоном, просив його не «лізти в саме пекло». Хоча добре знав Микола Іванович свого сина, адже той не зможе стати осторонь, коли треба буде боротись за правду, знав, що в тій боротьбі його син здатен пожертвувати навіть власним життям. Вже зранку 20 лютого, коли майданівці перейшли в контрнаступ на вулиці Інститутській, Женя був попереду. Допомагав виносити поранених та загиблих з лінії вогню, знову і знову під обстрілом снайперів повертався в самісіньке пекло за новим пораненим. На відео з Інститутської, знятих того кривавого ранку журналістами та іншими учасниками подій, добре видно, як Євген із синім спортивним шоломом на голові та в зеленому дощовику, тримаючи бляшаного щита в руках, прикриває своїх побратимів, котрі несуть до готелю «Україна» пораненого. Він робив це декілька разів, допоки ворожі кулі не влучили вже у нього самого. Сталось це неподалік виходу зі станції метро «Хрещатик», що на вулиці Інститутській вище готелю «Україна». За відео вдалось визначити, що поранення сталося приблизно о 9 год 55 хвилин — одна куля влучила у стегно, а друга пройшла навиліт через шию.

Побратими підхопили Женю та понесли до медпункту на першому поверсі готелю «Україна». Звідти медики відправили постраждалого до лікарні, але, на жаль, довезти його туди вчасно не вдалося — від отриманих ран хлопець помер в кареті швидкої допомоги.

22 лютого під сценою Майдану у Києві відбувалось відспівування полеглого Героя. Десятки тисяч людей, утворивши живий коридор, проводжали його в останній путь.

23 лютого 2014 р. у його рідному Харкові відбулась громадська панахида. Проходила вона в середмісті біля пам’ятника Тарасу Шевченку, розташованому в саду ім. Тараса Шевченка. Рідні, друзі та сотні інших людей з лампадками й квітами прийшли, щоб попрощатись з Євгеном.

Поховали Героя біля могили матері на 17–му кладовищі м. Харкова.

Пам’ять Героя Небесної сотні увіковічена в фільмах, книгах, теле і радіо програмах. У вересні 2015 р. в фойє на другому поверсі Харківського національного університету радіоелектроніки було встановлено пам’ятний знак Євгену Котляру. Згодом відкрили пам’ятну меморіальну дошку на фасаді вишу. В музеї університету з 1 вересня 2015 р. розміщена постійна експозиція, присвячена Євгену. Меморіальну дошку також було відкрито у Харківському педагогічному ліцеї № 4. Речі Героя, посвідчення до нагрудного знаку «Майдан честі та гідності» від громадської організації «Гвардія Революції» зберігаються у Харківському історичному музеї ім. М.Ф. Сумцова. Документи Є.М. Котляра включені до постійного фонду 6560 Державного архіву Харківської області.

У травні 2016 р. вулицю в районі Південного залізничного вокзалу міста Харкова було названо ім’ям Героя України Євгена Котляра.

За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 р. Євгену Котляру було надано звання Героя України з відзначенням орденом «Золота Зірка» (посмертно).

4 липня 2015 р. патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).

8 травня 2016 р., під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).

«Українське шляхетське товариство» надало Євгену Котляру чин українського шляхтича (посмертно).

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1, 2. Герой України Євген Миколайович Котляр (1980–2014).

3. Момент поранення Євгена Котляра. м. Київ, 20 лютого 2014 р.
4. Побратими намагалися врятувати пораненого Євгена Котляра. м. Київ, 20 лютого 2014 р.
5. Громадська панахида по Євгену Котляру біля пам’ятнику Тарасу Шевченку. м. Харків, 23 лютого 2014 р.
6. Посвідчення до нагрудного знаку «Майдан честі та гідності» від громадської організації «Гвардія Революції». Харківський історичний музей ім. М.Ф. Сумцова.
7. Орден «Золота Зірка» Героя України.

• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
•