Протиправне, силове захоплення влади з подальшою анексією території Криму, яке розпочалося 20 лютого 2014 р., було частиною плану російської збройної агресії проти України. А вже 26 лютого на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної ради Автономної Республіки Крим у Сімферополі тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей вийшли заявити всьому світу про територіальну цілісність України. Однак за добу після цього мітингу Росія перейшла до відкритої силової фази: озброєні військові без розпізнавальних знаків захопили будівлі парламенту та уряду Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Почали блокувати українські військові частини, аеропорти й сухопутні шляхи сполучення з материковою частиною України. Підняли над будівлею Ради міністрів і Верховної ради Автономної Республіки Крим прапор рф, а депутати Верховної ради Криму «ухвалили» рішення про проведення так званого референдуму щодо статусу півострова. Цей псевдоплебісцит, проведення якого було незаконним, а результати не мають жодних правових наслідків, відбувся 16 березня при великій кількості озброєних російських військовослужбовців. Недійсність «референдуму» підтвердила Генеральна Асамблея ООН.
Країна–агресор заперечувала окупацію півострова, називаючи це «відновленням історичної справедливості», яке нібито підтримувалось корінним населенням і відповідало його споконвічним прагненням. Наскільки «справедливим» був до кримськотатарського народу радянський режим, свідчать офіційно визнана геноцидом депортація кримських татар 18 травня 1944 р., політичні репресії на території радянського Криму і України. Стираючи з пам’яті історію народу, радянська влада наступним практичним кроком перейменувала 1300 кримськотатарських назв сіл, районів, міст.
Нинішній окупований Крим — площадка для російської агресії, яка загрожує всьому світу, створює прецеденти до порушення міжнародного права через застосування сили. РФ перетворила окупований Крим на військову базу, а цивільне населення півострова використовує як живий щит та гарматне м’ясо, незаконно мобілізуючи українських громадян на війну.
Окупація призвела до занепаду життєво важливих галузей господарства й культури. Деградує економіка Криму. Чорне й Азовське моря опинилися заблокованими від світу, що становить загрозу для всього Азово–Чорноморського регіону. Ситуація в окупованому Криму межує з екологічною катастрофою, яка загрожує майбутнім поколінням. Зруйнована та пограбована культурна спадщина, вивезення музейних колекцій, незаконні археологічні розкопки, знищення пам’яток культури та розміщення на них військових об’єктів, — лише відома частина втрат світового надбання у Криму.
Після початку окупації у 2014 р. на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя окупаційна адміністрація рф запровадила так звані російські «стандарти освіти». Головним наслідком стало різке скорочення навчання українською та кримськотатарською мовами, перетворення школи на інструмент нав’язування російської пропаганди та мілітаризації. Російська окупаційна адміністрація роками послідовно витісняє Православну церкву України з релігійного життя Криму.
Кричущим порушенням прав мешканців Криму є переслідування за підтримку України, прояви української та кримськотатарської ідентичності, а також за будь–яку критику російської окупації та військової агресії. У загарбаному Криму сотні громадян України зазнали утисків і репресій, вимушено залишили півострів або потрапили за грати, десятки загинули, зникли без вісти. Станом на початок лютого 2026 р. на території Кримського півострова піддаються політиці судових переслідувань 284 особи, з них 159 — кримські татари. Росія фабрикує кримінальні справи й виносить вироки без жодних доказів — на цьому постійно наголошують правозахисники та захисники політв’язнів.
Репресивна політика окупаційної адміністрації Криму актуалізувала боротьбу людності за свої права. Попри постійні утиски та репресії з боку російських окупантів, наші співгромадяни щодня демонструють мужність та непокору. І це вже не поодинокі вчинки окремих людей. На тимчасово окупованій території Криму формується стійка мережа опору, активісти якої діють системно, обережно й усвідомлено. Одним із таких прикладів є рух «Жовта стрічка», який нагадує про справжню приналежність Кримського півострова через розміщення у публічному просторі символів, стікерів та листівок.
Крим є тимчасово окупованою територією України, а спроба його окупації російською федерацією не визнається міжнародним правом. 24 березня 2021 р. Президент України Володимир Зеленський затвердив Указом № 117/2021 стратегію деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Стратегія стала першим з 2014 р. та основоположним документом, який комплексно визначив напрямки політики України щодо звільнення окупованого Криму і подальшої його реінтеграції. Це був потужний сигнал нашим міжнародним партнерам напередодні запуску Кримської платформи, адже саме вона стала ключовим зовнішньополітичним інструментом із консолідації міжнародних зусиль для деокупації півострова. Започаткована за ініціативою Президента В. Зеленського Кримська платформа об’єднує міжнародні зусилля, спрямовані на деокупацію Кримського півострова, подолання наслідків тимчасової окупації й захист прав та інтересів громадян України, зміцнення Європейської та глобальної безпеки.
Міжнародна спільнота підтримує територіальну цілісність України та ніколи не визнавала й не визнає анексію Криму Росією. На П’ятому саміті Міжнародної Кримської платформи 24 вересня 2025 р. у Нью–Йорку була прийнята декларація, яка підтвердила відданість держав цілям і принципам, закріпленим у Статуті ООН, зокрема повазі до суверенітету і територіальної цілісності держав, відмові від застосування сили та мирному врегулюванню міжнародних спорів. Документ визнає послідовну й принципову позицію Генеральної Асамблеї ООН у захисті цих норм міжнародного права та підтверджує незаконність будь–яких територіальних придбань унаслідок агресії, а також невизнання спроб анексії та тимчасової окупації території України.
Адже без європейського Криму не існує європейської України. Євроінтеграція України неможлива без деокупації Криму, так і Європа не може бути повною там, де тривають окупація, репресії та правовий вакуум.
Боротьба кримськотатарського народу за підтримки України триває, і майбутня Перемога, беззаперечно, створить передумови відновлення історичної справедливості.
Підготовлено за матеріалами вебпорталу Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим https://ppu.gov.ua/
Фото, коментарі:
1, 2. Логотипи до 12–ї річниці окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Образ циферблата годинника як символу відліку та фокусу є центральною ідеєю зображення. Акцент на позначці «12» підкреслює 12 років спротиву окупації Криму — точку концентрації уваги та значень. Цифра 12 виступає центральним маркером, що об’єднує досвід, стійкість і спільну пам’ять. Вона позначає завершений етап і водночас позначає момент усвідомлення, з якого починається новий відлік. Циферблат у логотипі працює як структура порядку й сенсу, а акцент на «12» — як чіткий візуальний сигнал: спротив триває і має свою форму та голос. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, 2026 р.
- Мітинг під стінами Верховної ради Автономної Республіки Крим у Сімферополі 26 лютого 2014 р. Цього дня від 5 до 10 тисяч кримських татар, українців та представників інших національностей вийшли заявити всьому світу про територіальну цілісність України. Водночас проросійські сили, зі свого боку, зібрали кілька сотень людей. Між учасниками сталися сутички, у результаті чого двоє людей загинуло й декілька десятків було поранено. Вебпортал Кримська Платформа.
- Робота із серії «Зелені чоловічки» (Щоденник), 2014 р. Автор київська мисткиня Юлія По, переможниця конкурсу «Фотограф Року–2014». Фотографії в цьому щоденнику — це принт–скрін із зображень, зроблених журналістами під час окупації Криму в лютому–березні 2014 р. Вебпортал Кримська платформа https://lomykamin.crimea-platform.org/julia-po/ua
- Логотип руху спротиву «Жовта стрічка». «Крим— це Україна!», «Крим— час додому» наголошують учасники руху опору. Вікіпедія.
- 24 вересня 2025 р. у Нью–Йорку відбувся П’ятий саміт Міжнародної Кримської платформи. Вперше цей захід проходив у штаб–квартирі ООН, що підкреслило глобальний характер питання деокупації. У саміті взяли участь понад 60 учасників, зокрема, 19 глав держав та урядів, міністри та високі представники 34 країн з усіх континентів та 7 міжнародних організацій. Звертаючись до учасників саміту, Президент України Володимир Зеленський підкреслив, що саме в Криму Росія порушила одне з основних правил мирного співіснування між народами, здійснивши незаконну спробу анексії українського півострова. «Для мільйонів українців — і особливо для мешканців Криму — це дім, ідентичність і спосіб життя. Для Росії ж територіальна експансія стала звичкою, якої ніколи не буває досить. Ми повинні пам’ятати, що насправді означає Крим, і діяти так, щоб Росія була притягнута до відповідальності. Ми не забудемо. Ми не пробачимо», заявив глава держави. За результатами саміту було ухвалено документ, що складається з 14 пунктів, спрямованих на відновлення територіальної цілісності України.
