Вперше «Ще не вмерла Україна» був опублікований у 1863 р. у четвертому номері львівського літературно–політичного вісника «Мета». І потрапив до рук композитора, хорового диригента, священика УГКЦ о. Михайла Вербицького, який перебував у Львові. Він був настільки зачарований змістом твору, що вирішив негайно покласти його на музику. Спочатку М. Вербицький склав музику для гітарного супроводу, потім написав її для хору. Вперше пісня пролунала у 1864 р. в с. Млини, де тривалий час працював автор музики.

Публічно у хоровому виконанні твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» прозвучав 10 березня 1865 р. в польському м. Перемишль. Цей виступ вважається дебютним, а день днем народження твору. У тому ж році у збірці «Кобзар» був опублікований його музичний текст. Виконання «Ще не вмерла Україна і слава і воля» як національного гімну сприйняли та підтримали Іван Франко, Леся Українка. Для багатьох свідомих українських громад твір став одним із символів національно–визвольного руху. Особливо в умовах національного піднесення, утворення Української Народної Республіки 22 січня 1918 р. Відтоді «Ще не вмерла Україна» звучав на всіх державних заходах, святкових урочистостях, як Акт проголошення об’єднання Української Народної Республіки із Західноукраїнською Народною Республікою в Соборну державу в м. Києві. Урочисте виконання «Ще не вмерла Україна» назавжди закарбувалося в свідомості українців, які вважали цей твір гімном попри політичні заборони за радянських часів.

Відродження історії його виконання пов’язують з діяльністю Народного Руху України наприкінці 1980–х рр. Прилюдно він прозвучав в Борисполі над могилою Павла Чубинського наприкінці 1989 р.

З початком незалежності України Національне радіо розпочинало свої програми з виконання пісні–гімну «Ще не вмерла Україна». Вже 5 грудня 1991 р. вона вперше прозвучала у виконанні уславленого хору ім. Г. Верьовки на засіданні Верховної Ради України, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам Президента нашої держави. За рік після проголошення незалежності України пісня «Ще не вмерла Україна…» офіційно стала Державним Гімном. Музична редакція була ухвалена Верховною Радою України 15 січня 1992 р. Гімн як один із символів держави внесений до Конституції України (Стаття 20). 6 березня 2003 р. Президент України підписав Закон «Про Державний Гімн України». Отож виконання Державного Гімну запроваджено Законом під час заходів загальнодержавного значення: підняття Державного Прапора, відкриття урочистих засідань, на початку офіційних зустрічей на найвищому рівні.

Українці шанобливо ставляться до Державного Гімну України, який звучав на майданах Помаранчевої революції, Революції Гідності. Він є невід’ємною частиною нашого сьогодення. Надихаючи оборонців незалежної України, даючи їм підтримку у звитягі з агресором.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. День Державного Гімну України. Ілюстративне фото https://armyinform.com.ua/
2. Павло Чубинський  український поет, автор тексту «Ще не вмерла Україна». Вікіпедія.
3. Михайло Вербицький український композитор, автор музики «Ще не вмерла Україна». Вікіпедія.
4. Кольорова листівка–плакат «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці, запануєм і ми браття у своїй сторонці!..», (автор Богуш Шіппіх). Кінець 1917 р., видавництво «Вернигора». Вікіпедія.
5. Указ Президії Верховної Ради України «Про Державний гімн України». 15 січня 1992 р.
6. Закон України «Про Державний Гімн України». 6 березня 2003 р.

• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
• Click to open image! Click to open image!
•