10 квітня

Вчений, дослідник, педагог Валентин Александров

10042026.jpg

Вчений, дослідник, педагог Валентин Александров

У квітні виповниться 110 років від дня народження Валентина Вікторовича Александрова (1916–1998), українського хіміка, який запропонував єдину температурну шкалу кислотності, метод визначення рН неводних розчинів. За винаходи, які мали вагоме практичне значення, співробітникам Харківського державного університету В.В. Александрову та Н.А. Ізмайлову (посмертно) у 1973 р. було присуджено Державну премію СРСР.

Він народився 11 квітня 1916 р. у м. Чугуєві Харківської губернії. Любов до малої батьківщини Валентин Вікторович зберіг та проніс через все життя. Знаний професор, знаходив час і виїздив на мотоциклі, який в той час був великою рідкістю, на вихідні до Чугуєва. Допомагав своїй матері Марії Євсеївні у домашніх справах і на присадибній ділянці.

Здобував спеціальну освіту В. Александров у Харківському хіміко–технологічному технікумі. Потім вступив на хімічний факультет Харківського державного університету, який закінчив у 1939 р. Наукову діяльність розпочав в аспірантурі під керівництвом професора Івана Микитовича Францевича — видатного спеціаліста у галузі матеріалознавства, члена–кореспондента, а згодом академіка АН УРСР. Але ця робота була перервана війною.

Валентин Александров учасник Другої світової війни. Перебуваючи в лавах Червоної армії, був поранений у боях під Сталінградом. Потрапив до німецького полону і разом з іншими військовополоненими утримувався в Ростовській в’язниці. Александрову вдалося втекти і доєднатися до загону радянських підпільників. Після звільнення Ростова знову служив у армії і пройшов бойовий шлях до Праги. Його фронтові заслуги відзначені орденами, бойовими медалями.

 

Після демобілізації в 1945 р. Валентин Вікторович працював асистентом на кафедрі фізичної хімії Харківського університету під керівництвом професора Миколи Аркадійовича Ізмайлова, який очолив кафедру після від’їзду І.М. Францевича до Києва. Після захисту кандидатської дисертації (1954) В.В. Александров — доцент кафедри. Починаючи з 1951 р., читав загальний курс фізичної хімії, спеціальні курси з теорії розчинів на хімічному факультеті. Його лекції вирізнялися ясністю викладу, логічністю, доступністю сприйняття, тому студенти вважали його чудовим педагогом. За спогадами учнів, зазвичай у лекційну аудиторію стрімко заходив високий, стрункий, блакитноокий, русявий сорокарічний викладач і без єдиної «шпаргалки», без конспекту, відразу, спокійно і зрозуміло викладав основи фізичної хімії. «Ми — третьокурсники знали, що наш В.В. — колишній фронтовик, спортсмен–лижник і тому ще більше поважали його, і пишалися ним».

Водночас Александров проводив дослідження в галузі фізичної хімії неводних розчинів, займаючись визначенням коефіцієнтів активності електролітів в органічних та водно–органічних розчинниках електрометричним методом. Зокрема, у кандидатській дисертації «Термодинамічні властивості хлористого водню в неводних та змішаних розчинниках», Александровим було запропоновано метод визначення констант обміну протоном між молекулами води та неводних розчинників.

Наприкінці 1950–х рр. зі старого корпусу університету хімічний факультет переїхав до відновленої після війни будівлі колишнього Дому проєктів, де й нині розміщується ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Перевезенням спеціального обладнання займався Александров. На кафедрі розпочалися роботи зі створення стандартних буферних розчинів та стандартизації вимірювань кислотності, можливості використання скляного електрода у неводних середовищах, безпосереднім керівником яких він став. Їх виконання продовжив і після смерті М.А. Ізмайлова у 1961 р. Завідувачем кафедри фізичної хімії колеги обрали В.В. Александрова, який успішно пропрацював на цій посаді протягом тридцяти років.

Основні результати його дослідницьких праць викладені у докторській дисертації «Кислотність розчинів та сольватація» (1974) та монографії «Кислотність неводних розчинів» (1981). У 1980–ті рр. ефективні напрацювання кафедри в галузі pH–метрії та іонометрії знайшли практичне втілення на харківських заводах Електроапаратури та «Комунар», підприємствах інших міст країни. Скляні електроди для замірів pH неводних розчинів і далі використовуються на виробництві та вдосконалюються науковцями.

За розробки в галузі розвитку теорії та практичного використання скляних електродів В.В. Александрову та Н.А. Ізмайлову (посмертно) у 1973 р. було присуджено Державну премію СРСР. У 1976 р. В.В. Александрову було присвоєно звання професора, у 1980 р. — заслуженого діяча науки Української РСР.

Упродовж десяти років (1971–1980) В.В. Александров був деканом хімічного факультету. Кафедра фізичної хімії ХДУ в ті роки була в СРСР провідною в галузі теорії розчинів. Хімічний факультет став осередком фундаментальних наукових досліджень. Професор Александров разом із співробітниками підготував 308 опублікованих статей, у тому числі 204 у наукових журналах і збірниках, 79 депонованих статей. Колеги згадують, що декан багато зробив для розвитку факультету та підвищення рівня підготовки спеціалістів. Під його керівництвом було виконано 29 кандидатських дисертацій.

Валентин Вікторович завжди із задоволенням брав участь, а також сам організовував конференції та симпозіуми з теорії розчинів. Провів міський семінар з фізичної хімії, на якому головував. На кафедру приїжджали вчені з визнаних наукових центрів консультуватися та співпрацювати з наукових напрямів кафедри.

Колеги науковці пам’ятають і вшановують професора В.В. Александрова. До 100–річчя від народження вченого 8 квітня 2016 р. на хімічному факультеті ХНУ ім. В.Н. Каразіна відбувся семінар, на якому його згадували як прекрасного педагога, життєдіяльну людину, сповнену невичерпної творчості, що притягувала до себе оточення добротою та широтою своєї особистості, чуйністю, скромністю та відданістю науці.

За матеріалами архіву кафедри фізичної хімії Хімічного факультету (нині фізичної хімії та хімічного матеріалознавства навчально–наукового інституту Хімії) ХНУ ім. В.Н. Каразіна підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

  1. Заслужений діяч науки Української РСР, професор Валентин Вікторович Александров (1916–1998).
  2. Асистент кафедри фізичної хімії ХДУ. м. Харків, кінець 1940–хрр.
  3. Відновлена у післявоєнний період викладачами та студентами університету будівля колишнього Дому проєктів, нині Головний корпус Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Фото 1960–х рр. Вікіпедія.
  4. Науковий семінар Хімічного факультету ХДУ. Головуючий професор Александров. 1980–тірр.
  5. Скляний електрод — винахід В.В. Александрова. З науковими співробітницями факультету. 1980–тірр.
  6. В.В. Александров серед учасників міжнародної наукової конференції біля головного корпусу університету. Друга половина 1980–хрр.
  7. На семінарі, присвяченому 100–річчю вченого, професор Валентин Ілліч Лебідь зупинився на яскравих сторінках життя В.В. Александрова. 08.04.2016 р. Вісник Харківського національного університету, серія «Хімія», вип. 26 (49), 2016 р.

Шаблоны для сайта