Комунальне підприємство «РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ — Українська патріотка письменниця Любов Яновська

30 липня

Українська патріотка письменниця Любов Яновська

Published in Новини

Українська патріотка письменниця Любов Яновська

Минає 165 років від дня народження української письменниці, громадської і політичної діячки, членкині Української Центральної Ради Любові Олександрівни Яновської (1861–1933).

Любов Щербачова (дівоче прізвище письменниці) народилася 30 липня 1861 р. в маєтку своєї бабусі, що розташовувався у с. Миколаївка Борзнянського повіту Чернігівської губернії. Бабуся Любов Боголюбцева походила з роду Білозерських. Її брат Василь Білозерській, був редактором журналу «Основа», а старша сестра й відома письменниця Ганна Барвінок стала дружиною Пантелеймона Куліша. Ще одна сестра бабусі Надія була матір’ю української письменниці Наталки Полтавки та бабусею літераторки Надії Кибальчич. Здавалося, у такій сім’ї Люба від народження була приречена до творчості. Проте батько, ротмістр Олександрійського гусарського полку, хоч і мав поетичний хист, не цікавився його вдосконаленням. А через українофобські погляди забороняв доньці вживати українську мову. Мати, «вихованка Куліша та патріотка–українка», згадувала письменниця, завжди підтримувала Любов у її зайняттях українською літературою.

Сім’я часто змінювала місце проживання за направленням батька. Тому дитинство дівчини минуло спочатку на території Польщі, потім у Полтаві, Кременчуці. Читати Люба навчилася у сім років завдяки сусідському хлопчику. Потім здобувала освіту в Кременчуцькому пансіоні, Полтавському інституті шляхетних дівчат. Займалася самоосвітою, цікавлячись філософською, художньою літературою. Мала співочі здібності, проте їх не розвивала. І навіть відмовилася від пропозиції принца Ольденбурзького стати його стипендіаткою. Адже консерваторію для навчання мала обирати за власними уподобаннями.

По закінченню інституту з відзнакою, з 1880 р. працювала домашньою вчителькою в с. Рудки Лубенського повіту. Там познайомилась з полтавським поміщиком Василем Яновським, який мав ліберальні погляди й був членом Київської громади. Одружившись, майбутня письменниця отримала прізвище Яновська (її літературні псевдоніми Ф. Екуржа, Омелько Реп’ях). За посередництвом чоловіка, Любов Яновська познайомилась з відомими українськими діячами: Житецьким, Лисенком, Лесею Українкою та Оленою Пчілкою. Ще й виявилося, що старший син добрих знайомих Шеметів — Володимир належав до переконаних українських патріотів. Він і пробудив у літераторки національну свідомість, потяг до культурної роботи.

З переїздом у 1905 р. до Києва, Л. Яновська виявила організаторські здібності, очолюючи місцеву «Просвіту». Влаштовувала літературно–мистецькі вечори, присвячені пам’яті Тараса Шевченка. Брала активну участь у громадському житті України, відстоюючи національні права на рідну мову, культуру, літературу. У період національно-визвольних змагань Л. Яновська була членкинею Української Центральної Ради, приділяла пильну увагу формуванню національної культурної політики.

Любов Яновська була авторкою близько 100 оповідань, повістей, романів, частину яких вона не встигла завершити. У творах письменниці переважала тема повсякденного життя селян, української інтелігенції. Відомі її твори «Злодійка Оксана» (1897), «Смерть Макарихи» (1900), «Ідеальний батько» (1900), «Два дні з життя» (1905), «На Зелений Клин» (1900), «Городянка» (1901), «Тайна нашої принцеси» (1911), «Мій роман» (1917). П’єса «Лісова квітка» (1903), комедії «З малої хмари великий дощ» (1903), «Блискавиця» (1903). Книги письменниці залишалися популярними, затребуваними і в радянські часи. У 1930 р. у харківському видавництві «Рух» великим накладом вийшли її «Оповідання».

Останні роки Л. Яновська прожила в Києві. Через важку хворобу залишила активну письменницьку працю, проте підтримувала зв’язок з молодшим поколінням літераторів, користувалась їх великою повагою. Так у грудні 1923 р. до її київського помешкання з Харкова завітали члени спілки українських письменників «Гарт», щоб привітати письменницю з 25–річчям літературної діяльності. Померла Любов Олександрівна Яновська 20 листопада 1933 р. Її поховали на Байковому цвинтарі у Києві.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

Письменниця Любов Яновська. Листівка.
Українська громадська і політична діячка Любов Яновська. На межі ХІХ–ХХ ст.
Учасники літературної групи «Гарт». Зліва сидять Володимир Сосюра, Василь Блакитний, Валер’ян Поліщук, Майк Йогансен. Стоять Микола Хвилевий, Володимир Коряк, Василь Радиш. 1923 р.
Обкладинка книги Любові Яновської «Оповідання», Харків: Рух, 1930. «Цифрова бібліотека історико–культурної спадщини».

View the embedded image gallery online at:
https://www.inforegion.kh.ua/index.php/novosti/item/12013-ukrainska-patriotka-pysmennytsia-liubov-yanovska#sigProIde3a0dc9df0

More in this category: « Олег Синєгубов зустрівся з чемпіоном України з Muaythai Микитою Гавриловим

Шаблоны для сайта