Якщо ветеран із порушеннями зору дозволив себе провести, достатньо підставити лікоть для опори, заздалегідь спитавши, з якого боку краще стати.
З військовим, який погано чує, варто говорити голосніше, але в жодному разі не кричати. І звертатися безпосередньо до людини, навіть якщо їй допомагає перекладач жестової мови.
А якщо незнайома чи малознайома людина пожартувала про свою інвалідність і вас це спантеличило, варто чесно сказати, що це було неочікувано і ви не знаєте, як реагувати.
Такий жарт може свідчити про те, що ветеран чи ветеранка бачить у вас людину, якій можна довіряти. А це дуже цінно.
Освітній серіал створено за ініціативи Мінцифри у межах тематичної хвилі «Досвід ветеранів вартий поваги» комунікаційної кампанії «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я — ініціативи першої леді Олени Зеленської за підтримки Координаційного центру з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України, громадської організації «Безбар’єрність» та компанії Visa – учасниці спільноти «Бізнес без бар’єрів» для платформи «Дія.Освіта».