І також із захисниками повертається один цивільний. Воїни Збройних Сил України, Національної гвардії та Державної прикордонної служби. Рядові, сержанти й офіцери. Вони захищали нашу державу в Маріуполі та на «Азовсталі», а також на Донецькому, Луганському, Харківському, Херсонському, Запорізькому, Сумському, Київському та Курському напрямках. Серед них ті, хто повертається після років російського полону, в якому перебували ще з 2022 року.

Дякую всім, хто робить це можливим: команді, що займається обмінами, нашим партнерам. І особлива вдячність воїнам, які поповнюють наш обмінний фонд – своєю силою та результатами на фронті забезпечують повернення наших людей додому. Робота триває. Повернення наших людей – незмінний пріоритет для України. Щодня працюємо над тим, щоб визволити кожного українця та кожну українку з неволі.

Барвінкова Стінка на полотнах Івана Плиса

7 червня виповниться 120 років від дня народження українського художника, краєзнавця, засновника Барвінківського краєзнавчого музею Івана Олексійовича Плиса (1906–1982).

Іван Плис народився 1906 р. у заможній селянській родині у с. Барвінкове Ізюмського повіту Харківської губернії. Навчався у двокласній церковно–парафіяльній школі, потім у Барвінківському комерційному училищі. Вищу освіту здобув у Харківському художньому інституті.

З раннього віку хлопець цікавився козацькою історією краю. Збирав предмети старовини, ретельно вивчав культуру і побут Слобідської України. Юнацьке захоплення переросло в послідовний відбір документів і матеріалів, які стосувалися минулого його «малої батьківщини».

Барвінківщина має давню історію. Долина річки Сухий Торець була заселена царськими скіфами, які залишили по собі багаті пам’ятками насипні кургани. Пройшли степами войовничі кочівники печеніги. Слобода Барвінкова Стінка була заснована 1651–1653 рр. козаками на чолі з отаманом Іваном Барвінком. На Чумацькій горі вони звели дерев’яну фортецю, з якої оглядали підходи та дороги. Барвінківці завжди мужньо протистояли ворогу і вміли проявити козацький характер. На початку ХVІІІ ст. місцеві козаки підтримали гетьмана Івана Мазепу у його протистоянні з Москвою. У місті побував російський цар Петро І, який намагався вмовити барвінківців перейти на його бік, але отримав категоричну відмову. Тож з поразкою гетьмана російські війська знищили Барвінкове, разом із багатьма іншими козацькими поселеннями. Відновлена 1760 р. слобода невдовзі стала центром Барвінкостінківської паланки Війська Запорозького. Після ліквідації Запорозької Січі 1775 р. значна частина мешканців під проводом нащадка роду Барвінків оселилася на Кубані й там заснували станицю. Барвінкова Стінка ж стала казенною слободою. У 1786 р., коли проїздом до Криму цариця Катерина ІІ відвідала місцеву церкву, вхід до якої жінкам був недозволений, козаки будівлю спалили.