Автор антології «Розстріляне Відродження» Юрій Лавріненко
Виповнилося 120 років від народження літературознавця, публіциста, есеїста, історика, українського громадського та культурного діяча Юрія Андріяновича Лавріненка (1905–1987). Бібліографія підготовлених ним літературних досліджень, присвячених культурному відродженню України, включає до 300 назв публікацій і рукописів. Найвідомішою є антологія «Розстріляне Відродження», де автор системно та об’єктивно висвітлив літературне життя в радянській Україні в 1917–1933 рр. І окреслив творчі біографії українських митців, переважна більшість з яких була насильно відсторонена радянським режимом від улюбленої справи. «Розстріляне Відродження» — унікальний письменний пам’ятник українській літературі, тісно пов’язаний з трагічною історією України 1920–1930–х рр.
Юрій Лавріненко був добре знайомий з героями книги, особливостями літературного життя, яке вирувало переважно в столичному Харкові. А народився він 3 травня (20 квітня ст. ст.) 1905 р. в селі Хижинці Звенигородського повіту Київської губернії в селянській сім’ї. У 1926–1930 рр. навчався на літературному факультеті Харківського інституту народної освіти (за тогочасною назвою Харківського університету). По його закінченню, аспірант Ю.А. Лавріненко розробляв наукову тему у Харківському науково–дослідному інституті ім. Т.Г. Шевченка. Роботу науковця 24 грудня 1933 р. перервав арешт ДПУ УСРР. Лавріненка звинуватили «у шпигунській діяльності, участі у контрреволюційному терористичному угрупованні». Нетривале перебування під слідством у харківський в’язниці до 26 лютого 1934 р. завершилось звільненням його з–під варти. Проте невдовзі він був заарештований вдруге. Харківським облсудом 8 лютого 1936 р. Ю. Лавріненко був засуджений на 5 років позбавлення волі у концтаборі з пораженням прав на 3 роки. Достроково звільнений з Норільтабу «за заліком робочих днів», Ю. Лавріненко працював за першою спеціальністю агрономом Мало–Кабардинської дослідно–зрощувальної станції, розташованої поблизу міста Нальчика. У 1943 р. виїхав до Австрії, звідти до Німеччини. У 1950 р. переїхав до США, де займався літературно–науковою роботою. Помер у Нью–Йорку 14 грудня 1987 р. Реабілітований прокуратурою Харківської області 8 січня 1992 р.
