
Паладин української літератури Микола Зеров
135 років минуло від дня народження видатного українського поета, літературознавця Миколи Костянтиновича Зерова (1890–1937). Один із найяскравіших представників мистецького життя 1920–х рр., він збагатив літературну скарбницю талановитими поезіями, перекладами та літературознавчими дослідженнями. У 1925–1928 рр. разом із Миколою Хвильовим, в публічних дискусіях і на сторінках літературних часописів, М. Зеров розмірковував про подальший розвиток української літератури. Це спілкування стало однією з причин того, що діяльність М. Зерова була силою перервана арештом у квітні 1935 р. Нехтуючи заборони, він продовжив літературну роботу в ув’язненні в Соловецькому концтаборі. Нажаль, автор і його рукописи були знищені НКВС у 1937 р.
Микола Костянтинович Зеров народився 26 квітня 1890 р. в повітовому містечку Зіньків Полтавської губернії в багатодітній родині вчителя Костянтина Іраклійовича Зерова. Мати Марія Яківна, уродженка Полтавщини, походила з козацького роду Яреськів. Сім’я мала надзвичайно талановитих дітей. Один з молодших братів досяг популярності як поет і перекладач, публікуючись під літературним псевдонімом Михайло Орест. Другий брат — ботанік, академік АН УРСР Дмитро Зеров.
По закінченні Зіньківської школи, де навчався разом з Павлом Губенком (майбутнім гумористом Остапом Вишнею), Микола Зеров здобував освіту в Охтирській та Першій київській гімназіях (1903–1908). На історико–філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира (1909–1914), якому віддав перевагу перед Петербурзьким університетом, про що пізніше жалкував у автобіографії, виявив настирливість і перебірливість у виборі теми студентського дослідження. Національно свідомий юнак самотужки дослідив один із відомих козацьких творів «Літопис Граб’янки» авторства гадяцького полковника Григорія Граб’янки. «Брак керівника і заступника і був причиною, що я в університеті лишений не був, хоча голова державної комісії проф. Грушка і хотів на тому настояти. Я поїхав учителювати в Златопіль, де й викладав латинську мову (1914–1917)». Згодом він повернувся до alma mater в якості викладача, вже зарекомендувавши себе як перекладач і літературознавець.