Письменник, педагог, подвижник мови есперанто Ілля Ізгур. До Дня пам’яті жертв політичних репресій в Україні
17 травня — День пам’яті жертв політичних репресій в Україні. Це національний день скорботи, який відзначається в Україні щороку у третю неділю травня. Цього дня згадують усіх загиблих і постраждалих від терору та переслідувань тоталітарного радянського режиму. Пам’ятний день встановлено згідно з Указом Президента України від 21 травня 2007 р. Дата покликана нагадати про жахливі наслідки політичних репресій, утисків прав і свобод, здійснених радянським режимом у 1919–1991 рр., а також про десятиліття боротьби українців за незалежність. Традиційно о 12:00 оголошується хвилина мовчання на знак поваги до загиблих. Громадяни приносять квіти до національних, регіональних меморіалів та пам’ятних знаків, встановлених на місцях масових поховань жертв репресій. На офіційних ресурсах публікуються тематичні матеріали та архівні документи, що розкривають злочини минулого.
Виповнилося 145 років від дня народження українського письменника єврейського походження, палкого прихильника мови есперанто, педагога Іллі Юхимовича Ізгура (1881–1937), який став жертвою «Великого терору». Підготовлений за документами архівної кримінальної справи І.Ю. Ізгура розгорнутий біографічний нарис Олени Дмитрієвої, Ігоря Шуйського «Я йду в далечінь на великий поєдинок…», у якому вперше була висвітлена повна біографія Іллі Ізгура, опублікований у книзі 2 Харківського тому серії «Реабілітовані історією. Харківська область» (2014).
Ілля (Елі) Ізгур народився 15 травня 1881 р. в містечку Березині Ігуменського повіту Мінської губернії в багатодітній родині кустаря пекаря. Елі з малку допомагав батькам, родині завжди не вистачало коштів на найнеобхідніше. Тому до сімнадцяти років юнак був неписьменним. Освіта стала пріоритетною метою Ізгура. Хлопець мріяв бути вчителем. З 1896 р. йому довелося багато працювати майже безоплатно на пароплаві, що курсував по річці Березині, і в Крюкові та Кременчуці, куди він потрапив у пошуках заробітку. Елі займався самоосвітою, готуючись здобути екстерном диплом 2–ої чоловічої гімназії в Новолипках. Та спроба, на жаль, закінчилась невдачею. Проте юнак не здавався — вдосконалювався, накопичував знання. Невдовзі у рідному містечку зайнявся організацією громадської книгозбірні, проводив культурно–просвітницьку роботу серед єврейської молоді, викладав російську мову в єврейській народній школі. У Варшаві, де працював старший брат, Елі спробував себе у репетиторстві. У домі адвоката Померанця молодий репетитор познайомився з єврейським письменником А. Рейзеном, який уважно поставився до здібностей хлопця і літературних нахилів. За його підтримки початківець підготував і опублікував у збірці «Осіннє листя» в листопаді 1903 р. науково–популярну статтю «Гіпнотизм». Перший вдалий письменницький досвід надихнув його. З 1906 р. Ізгур публікував вірші, поеми, оповідання, нариси й статті майже у всіх газетах міста Вільна, де проживав на той час. Дебютна поетична збірка «Ночи бессонные» була опублікована 1910 р. видавництвом «Современная литература». До неї увійшли твори, написані у відомій Віленській в’язниці на Лукішках, де Ізгур перебував за обвинуваченням у належності до партії соціал–революціонерів максималістів. Ця збірка була своєрідним подарунком товаришів письменників, які підтримали колегу, що знову залишився без постійного місця роботи.
