Пам’яті Симона Петлюри. До сторіччя трагічної загибелі
Сьогодні минає 100 років від дня трагічної загибелі Симона Петлюри — голови Директорії Української Народної Республіки, Головного отамана військ і флоту УНР. Саме за його лідерства 22 січня 1919 р. відбулося оголошення Універсалу про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину державу. Після поразки армії УНР у радянсько–українській війні Петлюра емігрував до Франції. У 1921–1926 рр. очолював уряд УНР в екзилі.
Загинув Симон Васильович Петлюра в Парижі від кулі ймовірного більшовицького агента–посланця Самуїла Шварцбарда. Похований на кладовищі Мон–Парнас в південній частині французької столиці. Звідки українська влада готується забрати прах Симона Петлюри і упокоїти в національному пантеоні героїв.
На відзначення провідної ролі С.В. Петлюри як голови Директорії УНР та організатора українських збройних сил, Верховна Рада України ухвалила постанову про вшанування 100–річчя з дня пам’яті (загибелі) Симона Петлюри 25 травня 2026 р., що передбачає заходи на державному рівні.
Народився Симон Васильович Петлюра 23 травня 1879 р. у багатодітній сім’ї в передмісті м. Полтави. В будинку по вулиці Загородній, 20. Після закінчення початкової церковнопарафіяльної школи, у 1895–1901 рр. навчався у Полтавській духовній семінарії.
Активну громадську діяльність розпочав літом 1901 р., коли брав участь у Всеукраїнському студентському з’їзді. З 1902 р. займався журналістською роботою. У львівському Літературному Науковому Віснику, що редагувався М. Грушевським, вийшла його перша публіцистична праця, присвячена стану народної освіти на Полтавщині.
