Він знав і любив Україну. До 110–річчя академіка П.Т. Тронька
12 липня виповнюється 110 років від дня народження Петра Тимофійовича Тронька (1915–2011) — історика, талановитого організатора та натхненника масштабних проєктів, академіка, державного і громадського діяча, голови правління Національної спілки краєзнавців України (1990–2011), Героя України (2000), почесного громадянина Харкова (2002) та Харківської області (2011). Все своє довге життя він зберігав любов до рідної землі. Уродженець Харківщини, вчив любити і цінувати Україну, зберегти для нащадків культурні надбання нашого краю.
Петро Тронько народився у с. Заброди Богодухівського повіту Харківської губернії 12 липня 1915 р. в незаможній селянській родині. Після закінчення учительських курсів, вчителював у с. Кленове Богодухівського району. Працював директором дитячого будинку м. Лебедина.
Учасник німецько–радянської війни, у повоєнні роки досяг певних висот у радянській посадовій ієрархії. У 1948 р. закінчив історичний факультет Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. Продовжуючи займатися наукою, (докторську дисертацію П.Т. Тронько захистив у 1968 р., а в березні 1978 р. був обраний академіком і віцепрезидентом Академії наук УРСР), працював на партійній роботі в столиці України м. Києві. Вважається, що доленосним у його кар’єрі стало призначення у березні 1961 р. в республіканський уряд на посаду заступника голови Ради Міністрів УРСР. До його посадових обов’язків входило опікування справами науки, освіти, культури, спорту та охорони здоров’я. Петро Тимофійович з головою поринув у роботу, яка принесла користь українцям, а йому успіх і широке визнання.
В уряді П.Т. Тронько керував державними проєктами створення столичного Палацу культури «Україна». Встановленням пам’ятників видатним історичним діячам. Заснуванням державних заповідних місць, які входять до переліку національних перлин України — Музею народної архітектури та побуту України в Пирогові, Музею–заповідника запорозького козацтва «Хортиця» у Запоріжжі. Відновленням Золотих воріт, Михайлівського Золотоверхого та Успенського соборів у Києві, пам’яток архітектури України. У 1967 р. П.Т. Тронько був обраний на громадських засадах головою правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, яке очолював упродовж 22 років.
