
Архітектор, громадсько–політичний діяч Сергій Тимошенко
Автор архітектурних проєктів у стилі модерну, український державний і громадсько–політичний діяч ХХ ст. Сергій Прокопович Тимошенко добре відомий у Харкові. За неповні десять років роботи у нашому місті він залишив по собі добру пам’ять, вагомий архітектурний доробок. На його честь в Харкові у 2018 р. встановлено пам’ятну дошку та у липні 2024 р. перейменовано вулицю Слобідського району. Напередодні дня пам’яті С.П. Тимошенка варто згадати основні віхи харківського періоду його біографії.
Народився Сергій Тимошенко 5 лютого 1881 р. у с. Базилівка (нині Сумська область) на Чернігівщині в сім’ї землеміра Прокопа Тимофійовича Тимошенка. Мати, Юзефіна Яківна, походила з польського роду Сарнавських.
У сім’ї Тимошенків шанували науку. Старший син — Степан Прокопович Тимошенко, став всесвітньо відомим вченим–механіком, автором праць з теорії пружності, опору матеріалів і будівельної механіки, одним із засновників Академії наук України, академіком численних іноземних академій, лауреатом багатьох престижних міжнародних премій. Молодший, Володимир Прокопович Тимошенко, відомий як професор економіст, учасник українського національно–визвольного руху, заступник міністра торгу і промисловості за часів П. Скоропадського, науковець дослідних установ УАН. Пізніше троє братів Тимошенків опинилися в еміграції в США, де також не загубилися. Вони прославили свій рід, який став окрасою отчої Базилівки.
А в дитячому віці Сергій разом із братами набував домашню освіту. Потім навчався в Роменському реальному училищі. Диплом інженера отримав у Інституті цивільних інженерів у 1906 р. в Петербурзі. Навчаючись, започаткував студентський самодіяльний гурток вивчення української архітектури. С.П. Тимошенко долучився до нелегальної політичної роботи, ставши активним членом міцної на той час Української студентської громади. У 1903 р. увійшов до Революційної української партії, згодом — Української соціал–демократичної робітничої партії. Якось під час студентської демонстрації Сергій Тимошенко відчутно постраждав від рук чорносотенців. Лікарі вибороли йому життя. Наслідком поранення стали проблеми із зором. Проте він не полишив громадську та політичну діяльність в українському русі.