Творчість у житті Надії Суровцової. До 130–річчя письменниці

У березні виповниться 130 років від дня народження української письменниці, мемуаристки, перекладачки, журналістки, громадської діячки, історикині за фахом, ув’язненої радянським режимом, Надії Віталіївни Суровцової (1896–1985). Яскраві спогади про революційну добу 1917–1921 рр., українську еміграцію та події в столиці радянської України зробили її ім’я широко відомим, а книги популярними. Мемуари Н. Суровцової до сьогодні не втратили актуальності, викликають інтерес читачів і перевидаються українськими видавництвами. Проте її цікаві літературні переклади, забуті і малодосліджені.

Народилася Надія Суровцова 18 березня 1896 р. у Києві в інтелігентній родині, яка мала дворянське коріння. Дитинство провела на київському Подолі, юність у повітовому містечку Умані, куди переїхали батьки, Віталій Петрович і Ганна Іванівна (уроджена Говердовська). Завдяки їхнім старанням Надя навчалася в київській Фундуклеївській і уманській гімназіях, а з 1912 р. на історико–філологічному факультеті Вищих жіночих курсів у Петербурзі. Крім науки, Надія осягала основи україністики в нелегально створеному українському університеті, слухаючи лекції з історії, філології, мистецтва. Водночас була медичною сестрою в лазареті, який утримувався на кошти українців, де лікували переважно поранених українських воїнів Першої світової війни.

Літературний талант, неймовірна енергія, комунікабельність Надії проступили в 1917 р., коли через революційні події вона повернулася в Україну і долучилася до роботи апарату Української Центральної Ради. Працювала у Генеральному секретаріаті внутрішніх справ УНР. За часів Гетьманату служила в дипломатичному відділі Міністерства закордонних справ. За Директорії УНР стала секретарем Інформаційного бюро дипломатичної місії Директорії. Була включена до складу делегації на Паризьку мирну конференцію, але затрималася у Швейцарії. Потрапила під скорочення і переїхала до Австрії. Проживаючи у Відні продовжила здобуття вищої освіти. Єдина здобувачка з України на філософському факультеті університету, вона успішно підготувала на документальних джерелах роботу «Богдан Хмельницький і ідея української державності». Урочисте вручення в червні 1920 р. диплома про ступінь доктора філософії підсумувало роки навчання.