Сміх крізь сльози. Трагічна доля письменника Юхима Ґедзя

У березні виповнилося 130 років від дня народження українського прозаїка–гумориста, поета, драматурга доби Розстріляного відродження Олексія Васильовича Савицького (1896–1937). Його твори виходили під літературними псевдонімами Юхим Ґедзь, Олесь Ясний. Автор був відомий українським читачам поряд з майстрами сатири та гумору Остапом Вишнею, Василем Чечвянським, Костем Котко, Юрієм Вухналем, Олександром Кавінькою, Микитою Годованцем, Сергієм Чмельовим.

Він народився 30 березня 1896 р. у м. Золотоноша Полтавської губернії (нині Черкаська область) в сім’ї тесляра. Дата народження О.В. Савицького завжди викликала сумніви у біографістів й дослідників, які стикалися з різним тлумаченням архівних документів. Так, у анкеті, заповненій зі слів заарештованого Савицького працівником харківського обласного управління НКВС, було прописано 2 березня 1890 (1896) р.

Навчаючись у земській школі, Олексій грав у аматорському театральному гуртку. Вистави влаштовувались у будинку місцевого повітового театру. Спектаклі, творчі виступи у Золотоноші любили. До міста з гастролями навідався композитор Микола Лисенко. Виступали корифеї сцени Марія Заньковецька, Панас Саксаганський, Борис Романицький. Дебютувала майбутня народна артистка Наталія Ужвій.

У юності Олексій напевно теж мріяв про велику сцену. Після встановленні радянської влади він очолив театральний відділ ревкому, а потім закінчив два курси Державного музично–драматичного інституту ім. М.В. Лисенка в Києві. Навчання у такому закладі, безперечно, мало вплинути на виховання естетичних смаків. Проте остаточний вибір Савицьким спеціальності склався на користь української літератури.