Мистецтвознавчі студії Дмитра Ревуцького
У квітні виповниться 145 років від дня народження українського мистецтвознавця, літературознавця, композитора, фольклориста Дмитра Миколайовича Ревуцького (1881–1941). Один із засновників українського музикознавства, зробив вагомий внесок у дослідження творчої спадщини Миколи Лисенка, виявивши її значимість як національного надбання. А його праця «Українські думи та пісні історичні» стала однією з перших книжок для україномовної школи, що у доступній формі викладала фольклорний матеріал з історичними розгорнутими коментарями. На початку ХХ століття її справедливо називали «Біблією і катехізисом національного самоусвідомлення».
Родина Ревуцьких мала давнє українське коріння і по праву вважалась мистецькою. Батько, Микола Гаврилович — священник, походив із роду, засновником якого був запорожський козак Петро Ревуха, прибічник гетьмана П. Конашевича–Сагайдачного. Володів гарними вокальними даними, співав басом та грав на скрипці під акомпанемент дружини. Його старший брат Олександр Гаврилович був артистом Петербурзької італійської опери. Мати — Олександра Дмитрівна (Каневська) належала до козацького шляхетського роду Стороженків. Вільно володіла французькою і німецькою мовами, здобула музичну освіту в пансіоні у німецького вчителя Блюмеля. Виконувала на фортепіано твори Баха, Шопена. Захоплювалась українським пісенним фольклором. Їхній другий син, брат Дмитра Левко — видатний український композитор і педагог, член Академії наук України.
Дмитро Ревуцький народився 5 квітня 1881 р. в с. Іржавець Прилуцького повіту (нині Ічнянської міської громади Чернігівської області). Навчався у Прилуцькій та Чернігівській гімназіях. З 1900 р. здобував освіту на історико–філологічному факультеті Київського університету. Співав у студентському хорі. Ставши помічником старости хору, зблизився з композитором Миколою Лисенком. Який сприяв запрошенню Д. Ревуцького на посаду вчителя класичної гімназії в Києві. Серед його гімназійних учнів були обдаровані талановиті молоді люди відомі в майбутньому: поет М. Рильський, зоолог С. Крашенінніков, літературознавець М. Алексєєв, письменник К. Паустовський. Максим Рильський згадував Дмитра Миколайовича як невтомного ентузіаста, який прищеплював учням любов до музики в гімназії, так і поза нею.
