
Українська казкарка Оксана Іваненко
Виповнилося 120 років від дня народження української письменниці, перекладачки Оксани Дмитрівни Іваненко (1906–1997). Талановита і життєрадісна особистість була визнаною майстринею у жанрі казки. Успішною авторкою біографічних романів про життя і творчість класиків української літератури. Твори письменниці перекладені багатьма мовами, мають тисячі палких прихильників у всьому світі. 40 років тому, у березні 1986 р. за заслуги у розвитку української літератури Оксана Іваненко була удостоєна Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.
Народилася Оксана 13 квітня 1906 р. у Полтаві. Місто Івана Котляревського, Панаса Мирного, Миколи Гоголя плекає багаті літературно–мистецькі традиції. Тому видається невипадковим, що інтелігентна сім’я майбутньої письменниці була близькою до літератури. Батько, Дмитро Олексійович, успішно працював редактором газет «Полтавские губернские ведомости», «Полтавський вісник», «Полтавський голос». Завдяки його здібностям газети набули популярності. За радянських часів він викладав літературу у трудовій школі. Лідія Миколаївна, мама Оксани, працювала вчителькою у притулку для дітей–сиріт. У домі була багата бібліотека, стіни якої прикрашали портрети письменників. Батьки прищепили Оксані та старшому від неї на два рочки братику Дмитру любов до рідного слова, до української поезії та пісні.
Читати Оксана почала з чотирьох років. Навчившись грамоті, взялась писати. І не що небудь, а «повісті». У шість років вирішила видавати свій журнал, який називався «Гриб». «Мій журнал, правда, після кількох номерів «прогорів»... Але я продовжувала писати нескінченні повісті», згадувала письменниця. У дорослішому віці вона полюбила твори Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, казки Ганса Крістіана Андерсена.