Федір Бульбенко на Слобожанщині
Виповнилося 130 років від дня народження Федора Павловича Бульбенка (1896–1981), відомого в українській діаспорі США історика церкви, громадського та церковного діяча. До виїзду на еміграцію понад десять років життя він провів на Слобожанщині.
Федір Бульбенко народився в селі Романкове Катеринославського повіту Катеринославської губернії 11 серпня 1896 р. (ця дата зафіксована в архівній кримінальній справі, заведеній НКВС у 1938 р.). Батьки Павло Петрович Бульбенко і Мотрона Прокопівна (з роду Самарець) виховали хлопця в національно-патріотичному дусі. З юних літ Федір був знайомий з «Кобзарем» Тараса Шевченка, співав у церковному і народному хорах. На формування його внутрішніх переконань вплинуло також членство у товаристві Мануйлівської «Просвіти», до якої хлопець доєднався в 1913 р. Відтак і в рідному селі Ф. Бульбенко став одним із організаторів «Вільного козацтва», «Просвіти».
З 17 років Федір працював на залізниці в Катеринославі, де звільнений від призову на військову службу трудився і під час Першої світової війни. Після повалення царату Бульбенко добровільно доєднався до української армії. Закінчивши Київську військово-інженерну юнацьку школу Армії Української Народної Республіки в ранзі хорунжого, брав участь у збройній боротьбі за державність України. Відзначився у боях під Ушицею, Копайгородом.
Склалося так, що через важку хворобу Бульбенко залишився на підрадянській Україні. Зрозумівши, що його участь у активній військовій боротьбі вже завершилась, Федір влаштувався працювати до Саблино-Знам’янській цукроварні. Безкінечні «чистки», арешти (у 1921 і 1924 рр. Бульбенка заарештовували чекісти) змусили його часто змінювати місця роботи й проживання. А закінчивши вечірній факультет Харківського фінансово-економічного інституту та здобувши кваліфікацію інженера, Бульбенко з 1932 р. працював в «Цукротресті» у Харкові. Звідки його знов-таки як петлюрівця звільнили з роботи. Сподіваючись перечекати посилення політичного терору в «глибинці», Бульбенко виїхав до м. Мерефи що під Харковом. Працював бухгалтером дитячого санаторію. Все ж 1 червня 1938 р. він був заарештований Харківським обласним управлінням НКВС «як член контрреволюційної націоналістичної організації». Чекісти не бентежились правдоподібністю звинувачень і об’єднали слідчі матеріали «петлюрівця» Ф. Бульбенка з документами колишнього білого офіцера Івана Водянникова. За рік, коли уповільнилася машина масового терору, слідчу справу було припинено, а підслідних звільнено з-під варти.
