1937-й у житті Лева Шубникова. До Дня пам’яті жертв Великого терору
5 серпня в Україні вшановують пам’ять жертв Великого терору, розв’язаного у 1937 р. радянським режимом на теренах колишнього СРСР і який став однією з наймасовіших і найжорстокіших державних акцій в історії ХХ століття у світі. Величезні людські, моральні втрати від політичних репресій 1937–1938 рр. понесла Україна. За офіційними даними, лише за цей період в УРСР було заарештовано більш як 260 тисяч осіб. З яких понад 123 тисячі були розстріляні. Решту засудили до багаторічного ув’язнення в таборах ГУЛАГу, де значна частина сконала від нелюдських умов, каторжної праці, голоду та хвороб. Великий терор став складовою репресивної політики по відношенню до українського народу, яка включала Голодомор, депортації, переслідування церков та нищення національної культури.
Після проголошення незалежності України було розпочате поступове відкриття архівів радянських спецслужб. Оприлюднення імен жертв політичного терору завдяки державній програмі з підготовки серії книг «Реабілітовані історією» повернуло українцям пам’ять про багатьох репресованих та відновило історичну правду про злочини тоталітарного режиму.
Сьогодні, коли Україна відстоює свою незалежність і свободу, пам’ять про жертв Великого терору набула ще глибшого змісту. Як вагоме нагадування про небезпеку тоталітаризму, насильства та знехтування людських прав з боку держави і загрози політичних репресій. Збереження історичної правди є важливою умовою недопущення повторення подібних трагедій у майбутньому.
Великий терор був ретельно спланованою державною політикою масового насильства, спрямованою на повне підпорядкування суспільства тоталітарному режиму. Репресії охопили практично всі соціальні групи: селян, робітників, інтелігенцію, військових, духовенство, державних службовців, науковців, митців, представників національних меншин і навіть відданих членів комуністичної партії. У першу чергу виконавці волі Сталіна до списків на арешт вносили представників інтелігенції.
