Діяч «Розстріляного Відродження» Григорій Епік
Виповнилося 125 років від дня народження письменника, публіциста, перекладача, представника «Розстріляного Відродження» Григорія Епіка (1901–1937). Відомим він став завдяки літературній діяльності у Харкові. Проживав Григорій Данилович у квартирі номер 7 Будинку «Слово». Цим помешканням, після розлучення з Вірою Омельченко, поступився колезі з «письменницького цеху» Юрію Яновському.
Григорій Епік народився 17 січня 1901 р. на лівому березі Дніпра в с. Кам’янка Новомосковського повіту Катеринославської губернії у сім’ї робітника лісопильних майстерень Данила Дем’яновича та домогосподарки Клеопатри Самійлівни. Хоча багатодітна родина була незаможною батьки спромоглися вивчити дітей. Григорій з відмінними оцінками закінчив двокласне земське початкове училище. З 1916 р. працював робітником, потім конторником на залізниці. Не залишався осторонь від громадських і політичних рухів — займався просвітницькою роботою на селі, а за участь у страйку був відсторонений від роботи. У 1919 р. приєднався до руху спротиву Добровольчій армії генерала Денікіна.
На початку 1920–х рр. з встановленням радянської влади Григорій Епік долучився до роботи держапарату. Після навчання на двомісячних педагогічних курсах соцвиху у Полтаві працював у політпросвіті, повітвиконкомі, культвідділі окружкому КП(б)У, у губкомі комсомолу. На цей час припав перший літературний досвід Г. Епіка. Його короткі оповідання — роздуми про актуальні події революції — публікуються окремими збірками «Червона кобза» (19230, «На зламі» (1924). Початок літературної діяльності виявився вдалим. З 1924 р. Григорій Епік проживав у Харкові та навчався в інституті марксизму–ленінізму. І основне — став головним редактором центральних видавництв «Червоний шлях» та Держвидав України, де пропрацював до 1926 р. З серпня 1933 р. він перейшов на творчу роботу.
