Захищав український народ, дотримався військової присяги. Пам’яті Героя Небесної Сотні, Героя України Івана Наконечного

Глибоку повагу викликає найстарший Герой Небесної Сотні, Герой України Іван Максимович Наконечний (1931–2014), якому цьогоріч виповнилося б 95 років. В минулому офіцер ВМС СРСР, він приєднався до боротьби за втілення назрілих політичних і суспільних змін. Потребував бути там, де вирувала Революція Гідності, де творилась нова Україна. «Я давав присягу — бути завжди з народом». Ці слова запам’ятались і оточенню, і рідним Героя.

Народився Іван Максимович Наконечний 18 жовтня 1931 р. в с. Краснопілка (нині частина села Бурти) Кагарлицького району Київської області. Малечею пережив Голодомор, коли родина втратила доньку — одну з п’ятьох дітей. Дитинство Івана припало на війну, німецьку окупацію. Закінчивши місцеву школу, юнак три роки служив матросом на військовому кораблі в Севастополі. Тоді й вирішив пов’язати свою долю з військово–морським флотом. Після навчання у морському училищі отримав звання лейтенанта, служив у Ленінграді. Одружився, народилися двоє синів. Заради сім’ї після п’яти років служби Іван Наконечний звільнився та влаштувався працювати інженером. На початку 1980–х рр. Іван Максимович повернувся на Київщину, щоб доглядати за паралізованою матір’ю та батьком. Згодом оселився у Києві, куди переїхала і його дружина. За два роки до Революції Гідності в житті Івана Максимовича сталася трагедія — він овдовів і втратив одного із синів.

Порядна та чутлива людина, І. Наконечний емоційно відреагував на побиття 30 листопада 2013 р. бійцями спецпідрозділу МВС "Беркут" мирних активістів на майдані Незалежності та долучився до протестів у середмісті столиці. Відтоді їздив на Майдан чи не щодня. Попри вмовляння рідних, намагався долучитися до Самооборони Майдану. Там йому через вік відмовили, але не заперечували його участі у чергуваннях, прислухалися до порад військового ветерана.