Провідник Харківської школи гри, відомий бандурист Григорій Бажул
Цьогоріч виповнилося 120 років від дня народження українського бандуриста, організатора музичних колективів Григорія Івановича Бажула (1906–1989). Учень та послідовник Гната Хоткевича, популяризатор його спадщини, Бажул все життя шанував відомого українського діяча. Віддаючи данину пам’яті, назвав його ім’ям створений в Австралії ансамбль бандуристів. Автор посібника, заснував школу харківської гри на бандурі, був одним із засновників Фундації українознавчих студій в Австралії.
Багатим життєвим досвідом, набутим в молоді роки в Україні, Григорій Іванович охоче ділився на еміграції. «Батько мій з походження був старого козацького роду — з–під Полтави. Побравшись разом з матір’ю, батьки переїхали до самої Полтави, де батько став залізничником. Я побачив Світ Божий 22.1.1906 року. Перед Першою світовою війною наша родина переїхала на постійно до Харкова. Батьки були дуже побожні, особливо батько, який завжди читав Апостола та співав у церковному хорі. Мене привчали до вівтарного прислуговування священикові. Хотілося батькам побачити сина в духовному сані, але, як видно, подих революції приніс зміну до багатьох попередніх людських рішень».
У Харкові Григорій Бажул здобував освіту агронома. Цікавився музикою, навіть спробував себе в грі на цугтромбоні в духовому оркестрі Першого канатного заводу. Згодом віддалився від оркестрування, не полюбивши офіційні величаві марші, у яких вихваляли Сталіна і «щасливе» радянське життя. «Зацікавлення бандурою виникло в мене в 1930 р., коли одного дня під вечір на Університетській гірці я заслухався в тихий спів та гру одноокого, підсліпуватого старого кобзаря. Запросивши його до себе на ночівлю, почув від нього те, що перед тим слухати ніколи не доводилось. І тільки з того часу почав я шукати дороги до бандури, що показав її мені Гнат Мартинович Хоткевич», викладач Харківського музично–драматичного інституту, в класі якого Бажул засвоїв основи харківського способу гри на бандурі.
